XXI століття характеризується невпинним зростанням перевезень автомобільним транспортом. Промислове будівництво, індустрія, торгівля не можуть функціонувати без широкого використання автомобілів. За останні 10 років в Україні склалася стабільна тенденція зростання автомобільного транспорту — кожен рік здійснюється первинна реєстрація майже 100 тис. транспортних засобів і на початок 2005 року загальна їх кількість становила близько 9 млн одиниць.

Процес керування об'єднує водія, транспортний засіб, дорогу та навколишнє середовище в одне ціле — систему, в якій всі ланки пов'язані між собою і залежать одна від одної. Під час керування транспортним засобом водій постійно отримує інформацію про дорогу і предмети, що на ній знаходяться (автомобілі, світлофори, дорожні знаки, розмітку, учасників дорожнього руху), а також про стан навколишнього середовища (освітленість, вологість, температуру тощо).

Водій є основною ланкою системи "водій — автомобіль — дорога — середовище (ВАДС)", її оператором. Основну інформацію водій отримує шляхом спостереження за дорожньою обстановкою. Великий обсяг і характер інформації, яка постійно змінюється, наприклад при інтенсивному русі, не дають можливості своєчасно і точно її сприйняти і обробити, а відповідно і прийняти правильне рішення.

Діяльність водія з позиції психології визначається за схемою: прийняття інформації — її оцінка — прийняття рішення — реалізація.

Правильне сприйняття дорожньої обстановки є однією з умов професійної придатності водія. У сприйнятті інформації важливу роль відіграє пам'ять — здатність засвоювати, зберігати та відтворювати інформацію. Пам'яті водія повинні бути притаманні такі властивості як достатній обсяг, швидкість, точність запам'ятовування і тривалість.

Фізичні та психологічні вимоги до водія транспортного засобу визначаються, виходячи з аналізу його діяльності. Під час руху він повинен сприймати великий обсяг інформації про характер і режим руху всіх учасників дорожнього руху, стан проїзної частини, оточуючого середовища, засоби регулювання, стан вузлів і агрегатів транспортного засобу та забезпечити безпечний рух на дорозі. Ці обов'язкові функції водія забезпечуються комплексом психофізіологічних факторів.

Динаміку перебігу психологічних процесів визначає темперамент особи, що проявляється в емоційній збудженості та загальній рухливості особи. Розрізняють чотири види темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний, які відображаються на працездатності водія.

Сангвініки найбільш позитивно проявляють себе як водії. Це життєрадісні, доброзичливі люди з великою працездатністю. Однак для них характерна риса переоцінювати свої можливості і, як наслідок, приймати запізнілі рішення. Для холериків характерний високий рівень емоційного збудження. Виняткова активність при недостатній посидючості та витримці руйнують його якості як водія. За кермом у години пік вони проявляють дратівливість, неоправданий ризик, втрачають самоконтроль. Врівноваженість, спокійність і повільність флегматиків позитивно виливають на роботу, яка не потребує прийняття швидких рішень в умовах дефіциту часу; для них найбільше підходять заміські поїздки, незначна зміна обстановки. Меланхолік найменш придатний для професійної діяльності як водій. Він схильний до проявів емоційної нестійкості та нерішучості, будь-які несприятливі зміни обстановки можуть вивести його з рівноваги, хоча зовнішні прояви відчуттів у них незначні. Чисті темпераменти — явище досить рідкісне, часто зустрічається поєднання окремих рис різних темпераментів, сукупність яких і визначає темперамент.

Професійна діяльність водія певною мірою формує характер людини. Необхідність прийняття рішень у складних дорожніх умовах за дефіциту часу розвиває у водія вольові якості, відповідальність, ініціативу, наполегливість тощо.

Надійність водія визначається його здатністю безпомилково керувати автомобілем за будь-яких дорожніх умов протягом усього робочого часу. Складовими професійної надійності водія є його придатність, підготовленість і працездатність.

Придатність до професії водія виявляють за станом здоров'я і психофізіологічними якостями. Нерідко такі якості водія, як воля, самовладання, сміливість, рішучість, кмітливість, швидкість реакції, є вирішальними в нередаварійній ситуації.

Підготовленість водія характеризується рівнем його професійних знань — умінь і навичок, яких він набув у процесі навчання та професійної діяльності. Уміння — це дії, які людина здобуває в процесі навчання керуванню транспортними засобами під час навчальної і практичної їзди. Разом з умінням у процесі практичної діяльності у водіїв формуються навички. Достатня підготовленість водія означає наявність широкого діапазону вмінь і навичок, що забезпечують правильні та своєчасні дії в критичних дорожніх ситуаціях.

Знання, вміння і навички є психологічними компонентами майстерності водія. Знання — це сукупність засвоєних відомостей про той або інший предмет, явище, процес. Досконало володіючи належним обсягом знань, водій, однак, ще не в змозі керувати автомобілем. Для цього йому потрібно набути належних умінь і навичок.

Навичка — дія, що виконується автоматично. Разом з навичками у процесі практичної діяльності у водіїв формується вміння, яке характеризує рівень підготовленості до виконання своїх обов'язків.

Достатня підготовка водія дає змогу максимально використовувати технічні можливості автомобіля і безпомилково з мінімальними затратами сил керувати ним правильно оцінювати і своєчасно передбачати можливі зміни дорожньої обстановки та запобігати виникненню аварійних ситуацій; безпечно керувати автомобілем у темну пору доби, в негоду, за високої інтенсивності руху, в складних умовах тощо.

Істотне значення має рівень психологічної підготовки водія до керування автомобілем у будь-яких дорожніх умовах. Безпека дорожнього руху вимагає також постійного вдосконалення підготовки водіїв і підвищення їхньої професійної майстерності.